Що сталося б, якби замість Найлуса, наставником Шепард став Сарен.
Перша людина-Спектр та туріанець, який ненавидить людей.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ! WARNING!
Історія містить насилля, секс.
Автор: inthenightside
s/6609928/1/Settling_Disputes
Переклад мій (Faith B. Cobra/Faith Chorna)
Disclaimer: Всі права належать розробникам гри, себто BioWarе.
Ні на що не претендую, гроші не отримую.
Вирішення суперечки
Капітан третього рангу збройних сил Альянсу, випускниця програми підготовки N7, Шепард прекрасно розуміла, яка велика честь стати кандидатом у «спектри» та пройти відповідне тренування. Про це їй розповідало і керівництво, і різноманітні дипломати Альянсу, клерки та ціла низка інопланетян. Із повторами. Авжеж, все це стосувалось того факту, що вона стала першою людиною, яку розглядали для призначення, тому політична зацікавленість була неймовірною.
Жінка скривилась. Всі, хто так розпинався про цю велику честь, очевидно не зустрічали «спектра», який мав би тренувати та стежити за нею. Без сумніву, його репутація свідчила, що він найкращий, крапка, але ніхто не спромігся врахувати, що вищеназваний агент – пихатий туріанець-соціопат із лихою вдачею, якого бояться за його безжальність. Із цим ніяких проблем. А ще він пристрасно ненавидів людей. Проте, із цим – так. Як і вона, від завдання відмовитись він не міг, що аж ніяк не покращувало його паскудну вдачу.
Щасливою, ні в жодному зі значень того слова, Шепард бути не могла, але перспектива стати «спектром» їй імпонувала, а іншого способу досягти бажаного не існувало, своє невдоволення не сильно озвучувала. Поки що.
І ще не скоро все вирішиться. Сплило майже чотири місяці, за які бойові завдання не припинялись. Образливі слова чулись він нього весь час, та вона теж не сильно стримувалась, озвучуючи свою думку, на загальних підставах, що чоловік не буде поважати того, хто мовчки зносить кпини. Та хай їй грець, перш ніж вона відступиться перед кимось, а тим більше перед шпичастим інопланетянином, яким би неприємним типчиком той виявився. Що вона і сказала під час їхньої першої зустрічі, правда більш ввічливо. Туріанця вона не боялась, і щоб той не спромігся влаштувати, переживала значно гірше. Остаточного рішення – спрацює така тактика, чи ні, - ще не було, але для гармонійної робити в команді очевидно не підходила.
Вона кинула навздогін вищеназваному «спектрові» злий погляд. Вони прочісували великий завод електротехніки, який належав якійсь міжгалактичній компанії. Серед працівників переважали саларіанці, подекуди траплялись люди. Шепард не мала певності стосовно товару, який вироблявся там, й не цікавилась, та, напевно, достатньо цінне, аби комусь спало на думку заплатити команді найманців за здобуття прототипів, а не обійтись ненасильницьким промисловим шпіонажем. Ймовірність нелегальності продукції робила положення дещо цікавішим.
В результаті вони отримали суміш із декількох, розкиданих по фабриці, загонів озброєних найманців, а також досить значну кількість спантеличених цивільних.
Сарен запропонував піти різними шляхами, на що отримав відмову. Який сенс розділяти їхній загін, та, окрім того, що корисного вона мусить зробити сама? Абсурдна ідея з точки зору тактики, дивно, що він таке навіть запропонував. Ще більше спантеличив його очевидний подив на її відмову.
Без проблем вони знешкодили перший загін, але другому сяйнула геніальна думка захопити заложників із числа працівників фабрики - п'ятьох саларіанців та людину. Чому вони вирішили, що через це вона їх пощадить, жінці було не зрозуміло, і загалом тільки роздратувало, в результаті чого не встигнувши висунути свої вимоги лідер загону отримав кулю в лоба. Останній з супротивників знешкоджений і Шепад задоволено помітила, що втратили вони лише двох заручників. Решта вижила й могла про себе подбати. Прийнятні втрати.
Повернувшись до туріанця, жінка виявила, що той дивиться на неї із дивною цікавістю. «Що таке?» спитала вона по дорозі з місця сутички.
Здавалось Сарен майже задоволений, але нічого не казав.
Жінка роздратовано на нього глянула. «Невже сподівався, що я вестиму переговори із ними?»
Той похитав шпичастою головою. «Зовсім ні. Просто пригадався один солдат – людина, - з яким я співпрацював кілька років тому, от і задумався над відмінностями».
Подальших пояснень не було, то вона і стенула плечима. «Знаєш, ми всі різні». І запустила свій бойовий сканер. «Так, і де ж остання група?»
Маючи вдосталь часу та попередження, останній загін спробував влаштувати для них засідку. Найманці заховались у великому складському приміщенні, вщерть забитому контейнерами, тобто забагато укриттів, що Шепард зовсім не подобалось. Зазвичай вона знімала ворогів з відстані, але не в цьому випадку, тому, перевіривши свої кінетичні щити та штурмову гвинтівку, зайшла.
Одразу по ній відкрили вогонь. Перш ніж її щити упали, жінка встигла нарахувати чотирьох – батаріанця і трьох людей - і, пославши коротку чергу в одного, кинулась за укриття. Проблиск сірого, помічений боковим зором сповістив, що «спектр» рухається, і, підвівшись, вистрілила в спільну із ним ціль. Батаріанець з гуркотом упав.
Один готовий, лишилось троє.
Кепсько, що решта намагались взяти їх натиском, змушуючи присісти, і, наступаючи, демонстрували непогану командну роботу.
За кілька метрів Сарен навпочіпки ховався за рядом контейнерів. Несподівано той підвівся, кидаючи гранату, й під звуки вибуху та вересків знову опустився. Шепард скривилась. Терпіти не могла цей його прийом; безпечну відстань він вважав ввічливою рекомендацією, якою можна спокійно знехтувати.
Байдуже. Разом вийшовши із-за укриття пішли у наступ. Граната змусила найманців задуматись, але всі встояли на ногах, вибух поглинений їхніми кінетичними щитами. На першого одразу напав Сарен, людська реакція надто повільна, щоб зреагувати; пазурі у чорній рукавичці зімкнулись на горлі. Короткий крик майже одразу обірвався, вирішивши, що з ним покінчено, Шепард вгатила прикладом гвинтівки в обличчя другого, надто зосередженого на тому, що туріанець робить із його приятелем десь справа. Для гарантії притулила дуло до живота найманця і смикнула спусковий гачок, щоб чоловік точно не піднявся. Жінка повернулась до останнього, але Сарен вирішив обрати саме той момент би кинути вбитого на осідаюче тіло, і вона хитнулась, коли її гвинтівку зачепило, ненадовго затримуючись.
Досить часу для останнього живого найманця, щоб смикнути її на себе. Приставивши пістолета їй до голови він тримав її між собою і Сареном.
Анітрохи не смішно, але від такої іронії жінка закотила очі, навіть як довелось випустити зброю.
Її погляду відкрився дещо здивований, а тоді похмуро вдоволений, Сарен, чорт його роздери.
Туріанець з подивом похитав головою: «Чесно не думаю, що хтось пробував провернути таке зі мною. Ти не знаєш, хто я, чи не так?»
«Мені начхати! Не підходь,» затинався ідіот позаду неї. «Присягаюсь, я вб'ю її».
Кібернетичні очі Сарена небезпечно заблищали. «Ти уявляєш, наскільки приваблива така пропозиція?» спитав він, в голосі особливо неприємне воркотіння.
Примруживши очі Шепард люто витріщилась на нього, потім вирішивши, що покладатись на його здоровий глузд не дуже мудро, адже «спектр» може роздратувати найманця просто задля розваги. Вона трохи повернула голову, випробовуючи ситуацію, але увага переляканого злочинця була прикута до Сарена.
Ну, на то була вагома причина. От тільки боятись її також не вистачало клепки.
Плавним розворотом і одночасно присідаючи, жінка із силою вдарила броньованим передпліччям по руці зі зброєю, відкидаючи набік, в той же час від поруху зап'ястя із піхов на руці вистрибнув невеличкий ножик.
Безпомильно визначила слабке місце на броні найманця. Коли захоплений зненацька чоловік зігнувся від болю, Сарен спокійно вистрілив з пістолета, зносячи тому майже всю голову.
Шепард вилаялась на кров, яка її забризкала. Ступивши крок від тіла злісно зиркнула на туріанця. «Це було зайвим. Я мала все під контролем".
«Справді?» Незрозуміло, як можна одне нейтральне слово зробити настільки образливим. «Тобі ж відомо, що за вимогами я маю принаймні докласти зусилля, аби ти лишилась жива».
«Важко повірити, зваживши, що саме через тебе я опинилась у такій ситуації».
Той навіть не намагався заперечувати. «А також я маю оцінити твої вміння. Хотів побачити, як ти імпровізуєш».
Фиркнувши, Шепард нахилилась за ножем. «Яу скажеш. Думаю, то був останній. Що далі?»
Схоже, що на мить Сарен замислився над відповіддю.
«Гадаю, Омега,» нарешті промовив він.
«Просто чудово».
Музика, чи те що за неї правило у «Потойбіччі», була аж занадто гучною і починала втомлювати Шепард. Вони чекали одного із Саренових зв'язкових, який так і не спромігся з'явитись.
Проте було не схоже, що Сарен готується кудись йти, так що жінка застряла тут із ним, від чого настрій їй не покращувався. А ні від відвідувачі, по правді кажучи.
Шепард несхвально фиркнула помітивши, як туріанець та азарі помандрували геть із очевидним наміром.
Простеживши за її поглядом, Сарен сухо засміявся. «Така типова людська реакція. Все іще турбують міжвидові стосунки? Так чого ж іще можна очікувати, як не обмеженості, від такого виду як ваш?»
І як завжди, навіть манери, з якою він то сказав, вистачило, аби жінка наїжачилась.
«Як типово для туріанця – судити за першим враженням, до того ж хибним. Просто розчарована відсутністю стандартів у тої жінки».
«Справді?»
Може б на тому і обійшлось, якби не тон того зауваження. Вона справді ненавиділа оту його зарозумілість.
Ну, добре.
Вона зміряла його відверто оцінюючим поглядом, майже зухвалим, демонструючи наскільки побачене її не вражає, й стенула плечима. «Нєа. Не бачу нічого привабливого. Повірю на слово, що фізично це можливо, але дуже сумніваюсь, що азарі робить то задля задоволення».
Сарен витріщився на неї, як їй здалось, із здивуванням, А тоді згорда прогарчав: «І знову ти демонструєш своє неуцтво. Та визнаю, що іншого знати ти не можеш. Гадаю, малоймовірно, що хтось із туріанців захоче вступити в інтимні стосунки із людиною». Уїдливо він продовжував. «Загалом, в нас кращий смак. Й окрім того, ви – люди – надто… тендітні».
Шепард закліпала очима, а тоді відверто зареготала. «Тендітні? То ти натякаєш, ви граєте аж занадто жорстко?" І продовжила сміятись. «Ну, чого тоді я дивуюсь. Схоже нестачу вправності ви компенсуєте фізичною силою. І ти ще маєш нахабство називати нас примітивними?»
Із задоволенням вона зазначила, що чоловік скам'янів, як завжди, коли їй вдавалось зачепити його за живе. Авжеж, це також означало, що він готується до удару у відповідь. Як завжди. «Спектр» постійно змагався, одна із небагатьох якостей, які вона, так чи інакше, поважала.
Жінка розслаблено відкинулась у сидінні, демонстративно виклично.
Сарен продовжував на неї дивитись поглядом, який вона до цього охрестила замислений, - розгадати вираз туріанського обличчя для новачка – надто складно, а тим більше його – аж надто поруйноване та частково кібернетичне, воно виражало надто мало, але спостерігати вона вміла і вчилась.
Недоброю ознакою була відсутність відповідь одразу, бо то зазвичай означало, що він розмірковує над планом, а на тактиці той знався непогано. Та все ж, жінка не збиралась хвилюватись.
Нарешті «спектр» стенув плечима й продовжив уже нормальним, діловим тоном. «На сьогодні, гадаю, вистачить. Спробуємо завтра. Якщо до того часу зв'язковий не з'явиться, просто знайдемо його самі». Тон його голосу не віщував нічого хорошого вищеназваному зв'язковому. Це Шепард схвалювала.
Вона кивнула на згоду, але примруженими очима стежила за ним. Схоже, що той вирішив пропустити її зауваження повз вуха, що зовсім на нього не схоже. Висока ймовірність, що він просто відстрочив відповідь. Що іноді робив.
Вони закінчили зачистку невеликого аванпосту «Синіх світил», які чимось роздратували її наставника, досить аби той зійшов на них, як провербіальний «грім на голову».
Хоч і знехотя, вона мала визнати, що свою справу той знав.
Не те, що вона відставала. Важко сказати без неупередженої сторони, яка б вела рахунок, але на її думку вони йшли на одному рівні за кількістю вбитих.
В цьому вона теж розбиралась. Насправді, все дуже просто – випробування її вмінь проти виродків. Ще ліпше, коли вони не потрібні для допиту. Це настільки все спрощувало, якщо не треба пам'ятати про захоплення полонених. Якщо щось рухається, і, якщо то випадково не «спектр» у сірих обладунках, значить то ворог, який підлягає знищенню. А як трапиться їй туріанець-«спектр», то, з іншого боку, його, мабуть, теж можна вважати ворогом, але це мусить зачекати іншої нагоди. Від того щасливішим керівництво війська Альянсу не стало б, як завжди. До них, схоже, не доходило, що витончені правила ведення бою гарні та достойні лише в теорії, а справжнє життя значно простіше. В кого менше правил, той менше турбується про виживання.
Але яким би чортовим іншаком він не був, розумів то просто прекрасно. І тому прожив так довго.
Існували цілі, іноді траплялись супутні втрати, як це на прикро, але їх неможливо уникнути. Зрештою значення мало тільки досягнення потрібного результату.
Іще одна спільна для них риса. Насправді, вона виявила, що в деяких аспектах вони було досить схожі. А то вже тривожна думка.
Та все одно, настрій був надто хорошим, аби над таким задумуватись. Із широкою переможною посмішкою жінка підійшла до Сарена, але той лише загарчав та відвернувся, прямуючи коридором, який закінчувався стикувальним відсіком, де пришвартувався їхній корабель.
З легкістю вона його наздогнала.
«То, що далі?»
Той знизав плечима, явно не в настрої розмовляти, але відвадити її не так просто.
«Куди б ми не йшли, спробуй вибрати щось із нормальною випивкою. Мені явно не завадить».
Той лиш огризнувся, але вона ніколи не знала коли зупинитись. «А може ми навіть знайдемо гарненьку азарі, яка поліпшить твій настрій». А тоді просто було не сила опиратись. «Авжеж, якщо нам вдасться натрапити на таку, що спокуситься на туріанця».
Він зупинився і витріщився на неї, але її вже ніщо не турбувала і жінка просто вишкірилась.
«Спектр» презирливо похитав головою. «Так само дурна, й навряд чи порозумнішає,» промовив він ні до кого не звертаючись.
З однаковим презирством Шепард фиркнула. Зауваження стосовно тендітності людей все іще пекло. «Б'юсь об заклад, з твоїм видом то лише гучні слова. Ми, люди, міцніші, ніж ти думаєш. Як я і казала на початку… щоб ти не придумав, я впораюсь. Я тебе не боюсь». І тоді до неї дійшло, що вона сказала, і в якому контексті, і їй довелось докласти усіх зусиль, щоб на його скептичний погляд її обличчя зберігало байдужий вираз.
«Та невже? То може я, як не важко в це повірити, дуже сильно недооцінив відсутність у тебе здорового глузду», Вона чекала на якесь уїдливе зауваження, та натомість він розвернувся до неї, надзвичайно швидко, й, скопивши за комір, із силою штовхнув до стіни коридору. Що було в новину. Досі він не вдавався до фізичних погроз.
«Може влаштувати тобі демонстрацію того, як жорстко ми граємо».
Жінка моргнула на здебільшого кібернетичне обличчя надто близько до неї. Будь-хто спробувавши подібне, отримав би її ножа у вразливе місце, але, за даних обставин, навіть вона могла визнати, подібне було б не дуже мудрим. Поки що.
Натомість вона спробувала інший підхід – вибалакати собі вихід. Прямо зустрівши його погляд жінка криво посміхнулась: «То ти пропонуєш стати добровольцем?»
Його мандибули ледь помітно смикнулись, і їй довелось стримувати сміх, хоч і трохи образив вираз огиди на його обличчі. Авжеж він навіть не розглядав таку можливість. Добровільно торкнутись людину, так само як і вона б не дозволила туріанцю торкнутись її.
Що означало перемогу у тому раунді, як тільки він відступить із чимось, щоб врятувати свою репутацію.
Схоже та думка таки відбилась на її обличчі, бо видима частина його стала замисленою. Жінка здригнулась від поганого передчуття, коли усвідомила, що могла прорахувати, і це ще не кінець.
«Може й так,» відповів він із тривожними перекатами в голосі.
Якби вона була розумною, то відмовилась, відступила, хоч втративши певну перевагу. І свою самоповагу. Жодних шансів.
«Сумніваюсь, чи ти знаєш що робити із людиною,» відповіла недбало.
«Сумніваюсь, чи зможеш ти не відстати від туріанця».
Вони пильно дивились одне на одного – виклик кинуто. Із пересторогою Шепард не ворушилась і не відривала погляду. Зовсім не це вона мала на думці, але чорт забирай, якщо покаже вагання. До біса з цим. Жінка була не з тих, хто відступає чи тікає від випробування. Тим більше маючи хоч приблизне уявлення, до чого йде. Після розмови у «Потойбіччі», де піднімалось це питання, вона зробила деякі дослідження, хоч і маючи за мету знайти більше матеріалу, аби його подратувати. І в процесі виявила, що екстранет і справді може бути жахаючим місцем.
Хоч перспектива була не надто привабливою, без сумніву переживала гірше. Зрештою, питання було зовсім не в якомусь тяжінні чи бажанні, а задоволення – лише побічна мета. Чисто домінантна поведінка, в чому вона надто добре розумілась. І можна грати, як і з усім іншим, - повний вперед, без компромісів і кожен сам за себе.
«Маю звернути твою увагу, почав ти не дуже добре,» в'їдливо заявила вона, натякаючи на його руку на шиї, яка утримувала її на місці. «Не те, що в мене великі сподівання, але, поміть, що ти якби доводиш моє зауваження».
У відповідь почувся короткий сміх, так само новий, як і тривожний. Такого вона досі не чула.
«Останній шанс для відступу, людино,» промурчав чоловік, але зовсім не так, коли збирався зробити щось неприємне, криваве й, зрештою, смертоносне із якоюсь нещасною істотою. Що теж було новим.
«Те саме можу сказати тобі, туріанцю,» відповіла жінка намагаючись повторити його тон.
І знову він засміявся, голос упав до нижчого регістру, глибшого, більш хижого. Та в цілому не такого неприємного.
«А тепер відпусти,» наказала Шепард врівноважено, майже знуджено.
«Гадаю, ще ні». Проте ослабив хватку на її комірі, тільки щоб підчепити пазуром кріплення на плечовій накладці броні, ослаблюючи його.
«Дуже тонко,» заявила вона.
На що він не ображився. «Тонкощі,» вкрадливо промовив він, «з тобою це не пройде. А нам же цього не треба, хіба ні?»
Може тут він і правий, подумала вона дозволяючи зняти із себе броню. Хоча безглуздо, коли він має перевагу, тому жінка зайнялась його бронею, трохи повільніше через незнайомі застібки. У будь-якому випадку, її ініціатива схоже його розважила. Його самовпевнена поведінка дратувала, але поки що вона мирилась із тим. Перш ніж кидатись в бій, завжди краще провести розвідку. Чоловік провів долонями спереду її тіла, розчепіривши пальці на грудях, повів вниз, до стегон, тоді, без поспіху, знову вверх. Тонка тканина спіднього одягу чіплялась за текстурну поверхню його рукавичок. Несподіваний жар пронизав її. Нічого дивного. Хороша сутичка завжди викликала потрібний настрій, звичайна реакція, коли виходиш живим із смертельно небезпечної ситуації. Запрограмоване природою серед базових інстинктів, нічого більше.
Хоч і не змінювало наскільки приємне відчуття.
Ще один дотик до грудей, вона тулиться ближче до його рук. Із тією недбалою байдужістю, яку продемонстрував із бронею, Сарен зняв її спідній костюм, від'єднуючи по частинам. Перш ніж жінка спробувала те саме, скинув решту свого одягу. Короткий проблиск його тіла: бліді пластини, незнайомі, чужинницькі лінії та вигини і значна кількість шрамів. Дивне, ані привабливе, ані відразливе.
Підступив ближче, міцно взявши за плечі розвернув обличчям до стіни, і тоді продовжив мандрувати її тілом. Разом із одягом зникли його рукавички, й відчуття його рук на шкірі було дивним, але не неприємним. На долонях не було пластин, але шкіра мала сегментовану текстуру, та в поєднанні із вищою температурою його тіла і прохолодою коридору, складалось враження, що його руки виводять полум'яні стежки по її тілу.
Шепард навіть притулилась ближче, шукаючи тепла. Зрештою, саме цього він і домагався, змушуючи інстинктивно шукати дотику та ослабити пильність. Тим більше, коли його вигляд не міг нагадати наскільки він інакший. Жінка стримала посмішку, коли він потер її чутливий сосок, одночасно хилячись до неї, порушуючи її рівновагу, й машинально вона вперлась руками в стіну.
«Тонкощі» зі мною не пройдуть, так?
Ну, гаразд. Хоч вона і бачила, чого він добивається, не означало, що не спрацьовує. Поки можна підіграти, отже доведеться лишаться набагато пасивнішою, ніж завжди. Добре лиш те, що можна вільно отримувати задоволення. Поки що.
Одна рука спустилась знову вниз і зупинилась між ногами, іншою він взяв її за стегно, утримуючи на місці.
«Обережніше із пазурами,» попередила жінка, не приховуючи свого пришвидшеного дихання. Насправді її це не хвилювало. Бо поранивши її не доб'ється поставленої мету, а самоконтролю в нього було досить.
«Не турбуйся,» низько промовив туріанець біля її вуха. Його пальці повільно погладжували її, ковзали вздовж і знову вгору, але розходились, оминаючи клітор, і починали наново.
Це спрацьовувало непогано, щоб підтримувати цікавість, одночасно не торкаючись там, де найбільш потрібно. Можна чоловік і ненавидів людей, але це не означало, що він не знайомий із їхньою анатомією. Вона трохи почекала, але терпіння ніколи не було її сильною рисою.
«Впевнений, що обійдешся без натяків? Може потрібна мапа?» виклично спитала жінка.
Сарен по-справжньому фиркнув від сміху. «Дякую за пропозицію, думаю сам знайду дорогу». Повів пальці вгору, тобі раптово однин прямо по клітору. Жінка різко видихнула, мимоволі тулячись до нього і ширше розводячи ноги для кращого доступу.
«Я так розумію, отримуєш задоволення?» Його голос звучав справді грайливо, у можливість чого вона б ніколи не повірила. Від здивування жінка спробувала озирнутись на нього через плече, але він легенько прикусив її ззаду за шию і знову погладив пальцями, і на мить вона закам'яніла від насолоди.
«Тоді вважатиму це за «так».»
Шепард відчула як поворухнувшись, а тоді пальцями розвівши її складки, притулився дражливим доторком. Чекаючи на її реакцію чи, може, намагаючись змусити благати. Жодних шансів, подумала вона
І насправді загарчала. «Ну? Чи тобі потрібне письмове запрошення?»
«Цікава думка, та, гадаю, формальності ми пропустимо».
І раптово штовхнувся вперед, заходячи одним глибоким ударом, й вона, попри свої наміри, придушено застогнала. Вона точно схвалювала присутність на деяких частинах його тіла дивних гребінців та пластинок. Шкода, що вони йшли тільки у повному пакеті, який включав вредного «спектра»-туріанця, який ненавидів людей.
Повільний порух у ній, точно виважений для максимального ефекту, змусив хапати ротом повітря, і, зігнувши пальці, чоловік почав погладжувати її вкритими пластинками кісточками. Від того вона вигнула спину, з раптовим відчаєм бажаючи більшого. Туріанець промовив щось низьким та задоволеним голосом, яке немало людських еквівалентів, та задав болісно повільний темп. Близько, так близько.
Здатність сприймати звузилась до відчуття його всередині та неквапної шершавості його пластинок на кліторі. І весь той час жінка усвідомлювала, що його займало тільки доведення своєї правоти. Без сумніву, туріанець замислив щось паскудне наприкінець, коли він виявиться правим.
Навіть точно знаючи те, її коліна ставали все слабшими і жінка дозволила йому підтримати свою вагу.
«Хм-м. Гадаю, зараз вже час…» Він глибоко штовхнувся, а тоді, завмерши, провів кісточками по клітору, чого було більш ніж досить. Жінка тихо скрикнула, коли насолода накотилась ніби фізична сила, розрядка настільки потужно, що їй здалось, ніби перед її очима попливли чорні цятки.
«Така передбачувана». Його уїдливе глузування прорвало приємний туман у розумі, одразу повертаючи ясність думки. Очі Шепард примружились, але тримаючись розслаблено, безвільно трималась за стіну. І вона навіть не приховувала своє, все іще уривчасте, дихання. Його хватка ослабла, майже грайливо його пазурі пройшлись її боками, одночасно вона відчула, як він робить крок назад, виходячи з неї.
Отже так туріанець збирається грати…
«Було надто просто. Я не чекав особливого задоволення з цього, та сподівався, що завдання буде складнішим». Недбалий і байдужий тон гарантовано чіпляв її за живе, образа розрахована на максимальний ефект, виконання – бездоганне. Треба визнати, він знав, як її дістати. От тільки, то не завжди так просто.
А тут ти помиляєшся, «спектре».
Зі швидкістю, яку вона зазвичай припасала для бою, жінка розвернулась та кинулась на нього.
Кращі рефлекси, чи ні, найменше він чекав такого, і їй вдалось збити його на землю. Вони важко гупнулись на підлогу. Упавши на нього зверху, вона міцно в нього вчепилась, обвивши ногами його талію. Покотившись, кожен намагався взяти гору, але коли вона трохи міцніше стиснула ноги, туріанець застиг, й Шепард опинилась зверху. Його член тулився близько до неї, і, скориставшись нагодою, вона привстала та ковзнула на нього, викликавши в чоловіка дивний низький звук. Опустила погляд долі, на його пластинчате обличчя, занадто зубате. Він гаркнув, що в іншому контексті було жахаюче, але стримати своєї глузливої посмішки, нахиляючись до нього, жінка не змогла.
«То краще іще раз подумати».
Значно сильніший фізично, Сарен спокійно міг скинути її. Тут нема про що говорити. Проте, здавалось, що той і сам не міг вирішити, чого хоче. Шепард знову посміхнулась. Бо точно могла допомогти прийняти рішення. Очевидно, своє дослідження він провів, як і вона. Коли вона знайшла потрібні місця на його тілі, переважно вкритому пластинами, гнівне бурчання перетворилось на низьке гарчання, а сам він дуже цікаво та збудливо зазміївся. А саме кожна його части.
І розуміння, що саме вона спричинила це, заводила не менше, ніж відчуття його всередині. Це зовсім капітуляцію, але жінка навіть і не чекала, що туріанець покладе пазуристі руки їй на талію і міцно триматиме.
О так, цим можна насолоджуватись.
Жінка хитнулась на ньому і він штовхнувся у відповідь. В його пластинах були боріздки, які натирали саме там, де треба, і їй довелось стримуватись, щоб від задоволення не вигинати спину. Натомість в її погляді читався виклик. «Можна вже зробити як слід, як думаєш?» Може голос і не був таким врівноваженим, як того хотілось, але бажаного ефекту добитись вийшло.
Він знову загарчав, а тоді завзято штовхнувся в неї. Цього разу без ретельних, майже виважених рухів, як доти. Жінка стримала стогін. Так, тепер набагато краще.
Може навіть і те сказала вголос, бо він збільшив швидкість, на що вона відповідала на рівні, тримаючись із усіх сил. Чоловік покинув свою сміховинну подобу стриманої м'якості, що більш, ніж радувало її. Іще одне змагання на витривалість, а Шепард була сповнена рішучості перемогти, незважаючи на близькість до переломного моменту.
Отже треба трохи підманути. Нахилившись ближче, вп'ялась нігтями в його зашийок, якраз під гребенями різної довжини. Сарен загарчав й інстинктивно відкинув голову назад, прагнучи дотику. Порух відкрив його горло і жінка рвучко притисла губи збоку його шиї. Значно м'якша шкіра, та все одно не настільки, як людська, помітила вона із силою прикушуючи. Людські зуби не надто гострі, щоб зашкодити. На щастя, то не було потрібно, жест більше символічний, але не менш дієвий.
Чоловік закричав не своїм голосом, вигинаючись під нею, входячи наскільки можливо глибоко, пазурі на її мимоволі напружились і він кінчив, здригнувшись усім тілом.
Попався, подумала вона відпускаючи його шию, тріумф скривив її губи у справжню посмішку. З віддаленим вдоволенням жінка відмітила, що деякі речі надто добре перекладаються для всіх видів, як-от його трохи відвисла щелепа та приголомшений вираз обличчя. Вона теж була близько і суміш болю від його пазурів, які стиснулись, пробиваючи шкіру, насолоди від ковзаючих по її клітору слизьких пластин його тремтячого тіла, у поєднанні із певністю в своїй перемозі в тому раунді змусило кінчити, сильно. Вона спромоглась придушити схлип, що застряв у горлі, але від отриманого задоволення мимоволі вчепилась у його кістлявий загривок, впиваючись нігтями, та затремтіла на ньому. Весь цей час майже болісно усвідомлюючи його пронизливий погляд, але жінка ні на мить не відвернулась і не закрила очей.
Все іще важко дихаючи, майже упала на нього, опершись ліктями на його пошрамовані грудні пластини.
Загарчавши чоловік зрушився, виходячи з неї, але на її здивування, не скинув одразу. Що теж добре, бо тепер спускаючись із тих висот, почала відчувати легкий біль від численних подряпин, свіжих синців та очевидно потягнутого м'яза від підніжки, якою його збила. На додачу, на талії залишився набір не дуже глибоких проколів. При думці про останнє, кутик її рота трохи вдоволено піднявся. Те, що він зробив не умисно, і, хоч байдуже ставився до будь-яких її поранень, факт, як вона змусила втратити самоконтроль, гризтиме його. Може в неї і залишаться шрами, але вони залишила кілька на його гордості, і з власного досвіду знала, що такі лікуються значно довше, ніж пара подряпин.
Загалом, воно було того варте, ще й, несподівано, весело. Насправді більше, ніж мало.
Кілька секунд жінка утримувало його незрозумілий погляд, а тоді скотилась з нього і привстала.
Одразу, туріанець зробив те саме, не відводячи погляду, і вона не могла зрозуміти вираз його обличчя. Та навіть і не намагалась, натомість зосередившись на збиранні та вдяганні одягу та обладунку. Краєм ока побачила, як він робить те саме.
Вже вдягнувшись, посміхнулась до туріанця. Той фиркнув. «Якщо комусь скажеш про це…»
Посмішка Шепард стала іще шаленішою. «О, ні, вважатиму це особистою перемогою».
«Спектр» стенув плечима, а тоді розвернувшись попрямував по короткій дорозі до їхнього корабля.
Жінка порівняла крок із ним, а тоді піддалась на спокусу. «То давай вислухаємо остаточний рахунок».
Туріанець подивився на неї скоса, але промовчав. Що її ніколи не зупиняло. «Все ще думає, що я тендітна?»
«Все ще думаєш, я не знаю, як поводитись із людиною?» відповів він тим же.
Вони дивились одне на одного, доки Шепард не похитала головою, трохи сумно. «Припускаю, що на обидва рахунки відповідь буле «ні»?» запропонувала вона, а на його кивок продовжила, «Все ще вважаєш мене передбачливою?»
«Спектр» фиркнув. «Ні, мені доведеться передивитись це твердження. Насправді, мушу заявити, що врахувавши скільки зусиль ти доклала намагаючись змусити мене втратити контроль, то єдине пояснення втому, що у тебе щось негаразд із головою, тому неможливо точно передбачити, як поводитиметься особистість в такому психічному стані. Так що ні, ти не передбачувана. Просто божевільна». Жінка засміялась. «Справедливо».
Коли вони дійшли до корабля, їй сяйнула ще одна думка. «Дідько. То це означає нічию, чи не так?»
Сарен ввів потрібну комбінацію на панелі коду, шлюз розкрився. Схоже чоловік не зважав, та, раптом зупинившись, поглянув на неї. «І проблема в тому, що для тебе то має бути остаточна перемога або ж поразка. Нічого посереднього».
Хоч і не питання, але вона кивнула на згоду.
Нетерпляче він похитав головою.
«Те ж саме із тобою, чи не так?» виклично спитала Шепард.
Замість уїдливого зауваження, отримала дещо замислений погляд. «Якщо доведеться це вирішувати так чи інакше, може колись я запропоную тобі матч-реванш».
Вона поглянула на нього, обмірковуючи. «Якщо інакше це не вирішити, може я й погоджусь».
І не відводила погляд, доки той не фиркнув та, відвернувшись, пройшов через шлюз.
З легкою посмішкою жінка вирушила слідом. Ну от. Щойно її тренування на «спектра» стало трохи цікавішим.