Автор - SkorpionWinz
Додаток VII: Павук.
- Ранком прибув крук з Цитаделі, ваша милосте, - почав грандмейстер Пицель, - Конклав зібрався та, після консультацій з послушниками по всіх Семи Королівствах, зробив висновок, що...
- Що літо закінчилось і невдовзі зима наблизиться до нас, - гостро відрізала Серсея. - Так, грандмейстере, я зауважила, що дні тепер холодніші, ніж зазвичай. І хіба не цього ми й очікували вже чимало років? Чи ви маєте якісь конкретні зауваження, котрими можете поділитись з нами?
Грандмейстер аж закипів від обурення, але мудро вирішив не відкривати рота. Янос Слинт, командир міської варти, використав можливість озвучити прохання: - Місто потопає в біженцях, ваша милосте, люди тікають від війни. Ми вже не маємо місця, де їх селити, і я...
- Лорд Слинт, ви вже роками командуєте золотоплащниками та обороняєте мури цього міста. І це ви мені кажете, що не маєте ні найменшого уявлення, як варто відганяти небажаних селян від міських брам? Зачиніть брами, поставте більше людей на стіни, накажіть тим щурам шукати прихистку деінде, і якщо вони й далі турбуватимуть нас, то почніть відстрілювати їх, якщо доведеться. Їхнє місце на полі, не в столиці.
Янос також наче здувся після серсеїної відповіді. Варіс міг лише закочувати очі через королевин поганий настрій. Королева-регент стала справді нестерпною за місяці після зникнення її сина, Джоффрі, і вона здається лише злішала з плином часу, адже жодних конкретних звісток не приходило відносно місця перебування принца. Додайте ще дурнувату спробу Неда Старка звинуватити її дітей в незаконнонародженості після тривалого слідства в справі смерті Джона Аррина, після чого великі лорди держави почали скликати знамена, коли правицю короля посадили в темницю. Серсеїні імпульсивний характер, нездалість до правосуддя та зневага до всіх нижчих за себе родом поступово перетворили її із звичної сварливої жінки на нестримне стерво.
На щастя, була одна людина в малій раді, котра не піддавалась на її погрози.
- Простолюддя й так достатньо непостійне та зневірене прямо зараз, люба сестричко, - нагадав їй Тиріон, - Нам не варто бачити присутність їхніх тіл на палях біля воріт в місто, щоб не підсилювати й так не дуже ароматне повітря, - він обернувся до лорда Слинта. - Ви ж ніби не мали б мати проблеми з кількістю варти, командире. Я ж передав в ваші руки суттєвий контингент людей з числа королеземського ополчення ще минулого тижня.
- Королева-регент відіслала той суттєвий контингент людей через Вузьке море, щоб допомогти загону Пса в його пошуках, - втрутився Варис.
Правиця королеви вгатив кухлем з вином по столі в гніві: - Скажи-но мені, Серсеє, чи пан Павук не жартує часом. Скажи, що ти не відіслала цінних вояків на всі кінці Ессосу, коли наші вороги вже за кілька тижнів можуть стати під нашими стінами!
- Вони повернуться та підсилять оборону міста, коли Джоффрі знайдеться. Не раніше, - миттєво відповіла Серсея, - Безпека короля є головною нашою турботою, і я...
- Справді? Невже ти забула, що наш король - це дев'ятирічний хлопчик, котрий весь свій час витрачає на ігри з кошенятами, і що він потребує захисту через відсутність тренування зі зброєю та бронею?
- Томмен ще не готовий офіційно сісти на трон. Та й немає в цьому зараз потреби. Щойно Джоффрі повернеться додому в безпеці, то коронується і приступить до виконання обов'язків. Які новини від пошукових загонів, лорд Варис?
Майстер-над-шептунами похмуро похитав головою: - Кліган недавно прислав листа. Він досі не знайшов жодного сліду принца. Мої маленькі пташки також не мають успіху в пошуках вашого сина, маю з сумом вас повідомити.
Серсеїна гримаса поглибшала від новин про варисову невдачу: - Ви маєте під собою більше шпигунів та політичних зв'язків на тому боці Вузького моря, ніж будь-яка інша людина на цьому континенті! Чи вони всі насправді такі некомпетентні, що не можуть розшукати людину, на котру полює весь Вестерос?!
- Вони вже рік переривають всі Вільні Міста догори дригом, моя королево. Я навіть послав листи до агентів в таких дальніх краях як Кварт та Рабовласницька затока. Майже вся моя східна мережа займається лише цим пошуком, та все ж - жодного сліду принца. Я розумію ваші жахливі переживання за сина, а також відчайдушне бажання знайти його, справді розумію, але стільки часу вже пройшло безрезультатно... можливо варто припустити можливість, що він вже...
- ВІН НЕ ПОМЕР! - вона проревіла із майже безнадійною люттю, вдаряючи п'ятірнею по столу з достатньою силою, щоб той захитався. - Він десь там один, чекає на когось, хто знайде його, і я не дозволю навіть шепотіння про інше, аж поки він не буде в безпеці, знову в моїх обіймах, а та руда вовча сука, що причарувала його і вкрала в мене, гнитиме в кайданах довіку або висітиме на палі із мечем в грудях на очах всього міста!
Тиріон стиха буркнув та похитав головою в зневірі: - Оце так припущення, сестричко. Джоффрі покинув свій дім та трон, на котрого чекав протягом всього свого життя, бо сором'язлива, мила, наївна дівчина тринадцяти років, котру він знав до того лише з місяць, переконала його втекти?
- А чому б ще він отак просто покинув все і поплив на кораблі до того міста хвойд?
- Не маю ані найменшої здогадки, бо я не мав достатньо часу на теоретичні роздуми про це. А що, ми мали значно нагальніші турботи в цей час. Половина Семи Королівств відкрито бунтує проти нас, ми завинили Залізному Банку десять мільйонів, а вояків в місті катастрофічно не вистачає, бо ти відправляєш всі нові підкріплення світ за очі в безплідних пошуках.
Серсея мала вигляд, наче от-от вибухне, її обличчя почервоніло в тон ланністерівському плащу, а стиснуті кулаки затремтіли, так наче вона ледве стримувала бажання стрибнути через стіл та придушити бунтівного карлика: - Безпека короля і першим і найважливішим пріоритетом королівської ради! І якщо ти збираєшся...
- Томмен наш король! Я не знаю, як ти можеш ігнорувати просту правду так довго, але це він, за кого ти маєш хвилюватись. Гаразд, мабуть я мушу пояснити тобі іншу істину простими словами, щоб до тебе дійшло.
Тиріон виструнчився в кріслі і втупився в королеву немигаючим поглядом, голос звучав крижано-спокійним, слова повільно долинали. - Джоффрі. Зник. Крапка. Він покинув це місто із суттєвим запасом припасі та золота, нікому не повідомив, коди вирушає чи які має наміри, і ми зараз не ближчі до його знайдення, ніж того дня, коли він утік. Ти можеш пропонувати будь-які титули лісенійським морякам чи карати на горло стількох менестрелів, що співають пісні про ту втечу, скількох забажаєш, але правда ясна як божий день. Твій син втік, Серсеє. Подалі від свого дому, від своєї корони, від тебе. І судячи зі всього, він вже не повернеться.
- ГЕТЬ! ЗАБИРАЙТЕСЬ ГЕТЬ! - заревіла королева, скочивши на ноги і вказуючи на двері. Всі присутні хутко вийшли з кімнати. Варис затримався біля дверей назовні, чекаючи на правицю королеви ще десь із десять хвилин, і коли Біс таки вийшов назовні, то виглядав на десять років старшим.
- Маю припущення, що мала рада не збиратиметься та не займатиметься будь-якими справами, поки ми не знайдемо способу вибачитись перед королевою-регентом через наш брак тривоги щодо її сина? - запитав Варис, крокуючи збоку від нього.
- В сраці я мав те вибачення, - Тиріон плюнув на підлогу, - Серсея може біситись та плакати над Джоффрі, скільки забажає, та я не дозволю державі розпастись навпіл лише через надання переваги його пошукам. Я продовжу свою працю, і якщо ви бажаєте зробити так само, то давайте проводити зустрічі в кімнаті для нарад в Башті Правиці, в цю ж годину з цього дня.
- Як забажаєте, мій пане, - відповів Варис, - Все ж, можливо вам вартує виказувати їй трохи більше симпатії. Це має бути важким для неї, втратити першого сина і не мати ані найменших відповідей щодо його долі.
- Мене більше турбує доля бідної леді Санси. Невинне, наївне дитя, що втекло разом із Джоффрі і віддалось на повну на його милість. Хто знає, що він вчинить з нею, почуваючись безкарно? І які жорстокості він може причиняти їй прямо в цю саму мить?
Варис мовчки кивнув. В інший момент він би додав сухий жарт, щоб вичавити дещицю сміху із свого розчарованого друга, але спокуса розповісти секрет про те, що ті втікачі насправді робили за морем, аж пищала, тож він зберіг мовчанку, щоб не бовкнути зайвого.
Новини про те, що Джоффрі та Санса поселились в Браавосі і підняли з руїн старий та розорений торговий дім, направду вибили землю з-під ніг майстра-над-шпигунами; чимале досягнення, адже Варис вважав себе людиною, котру взагалі важко застати зненацька. Йому знадобилось чимало часу, щоб усвідомити цю ідею, але після листування із кількома надійними шпигунами, та ще й задіявши деякі довірені контакти поміж браавоської аристократії, Павук врешті визнав, що помилки немає.
Джоффрі Баратеон та Санса Старк стали не лише успішними власниками мореплавного підприємства, але й піднімались догори в рядах браавоської еліти. І згідно всіх донесень, "одружена пара" набула певної репутації: розумний молодий чоловік та чарівна молода жінка, котрі вочевидь працювали спільно і швидко набули друзів по всьому місту.
Це зводило з розуму. Відкидало будь-які логічні пояснення. Це було надзвичайно захопливо, і Варис горів бажанням дізнатись більше.
Читання звітів про новоспечену пару торговців, Йонелла та Селію Старсів, стало для нього улюбленим способом проведення часу, це надавало такого необхідного заряду вдоволення, щоб успішніше рухатись лабіринтом інтриг та негараздів останніх місяців. Він жалкував, що ні з ким не може поділитись такою захопливою інформацією, особливо з Тиріоном. Карлик з плином часу ставав все більш в'їдливим, перепрацьовуючи за трьох, і відчайдушно потребував такої розради; вино та хвойди вже не могли допомогти в цьому, як видавалось.
- Перш ніж ви продовжите наші обов'язки, - Варис й далі вів діалог, коли вони зайшли в Тронну залу, - Як щодо юного короля? Врешті-решт Томмен має почати навчатись, як керувати державою, а його матір очевидно не бажає знайти йому гідного наставника в цьому навчання.
- Я особисто буду час від часу давати уроки і йому, і його сестрі, - відповів Тиріон. - Я також пошукаю ще когось, хто зможе ретельно та старанно навчити їх мистецтву правління. Серсея перебуває в омані, наче може самотужки правити країною, поки Джоффрі не повернеться. Можна було б пробачити їй, якби Джоффрі був її єдиною дитиною, враховуючи, як мало часу вона приділяє з ними в ці дні, як би не дивно це виглядало.
- Скорбота часом творить з людьми дивні справи, - зітхнув Варис. - До речі про скорботу, як поживають юні Старки? Не можу уявити, щоб вони насолоджувались своїм ув'язненням в Мейгоровій Твердині після того, що Серсея зробила з їхнім батьком.
- Досі обурені, сумні та незламні, але це поступово покращується. Джеймі взяв собі за звичку розповідати їм байки про війну, ще й іноді навчає обох мечовому бою.
- Справді? Я б ніколи не подумав, що ваш брат має талант в обходженні із дітьми. Особливо врахувавши зневагу, котру він відчував до лорда Старка. І королева оскаженіє, коли дізнається, що він дозволив собі втягнути себе в таку неналежну компанію.
- Я попрохав його наглядати за ними, і видається, що він дещо прихилився до них душею. І цим надає їм таку необхідну розраду для вивільнення емоцій. Вони здається насправді призвичаїлись до нього, як це не дивно. Малі ідеалізували мого брата як правдивого воїна, ще до початку цього всього, і він таки спробував завадити Серсеї відрубати голову Неду. Звичайно ж він не дурень. Він завжди переконується, що охоронятимуть їх лише перевірені люди, на випадок спроби втечі. То двійко відчайдушних малих, маю це визнати.
- Так і є. А зараз мушу покинути вас із вашою працею, мій пане правице, - Варив востаннє шанобливо вклонився, перш ніж рушити в таємний прохід, що вів прямо до найближчого борделю. Він мав зустрітись із одним з нових інформаторів, котрого найняв після таємничої загибелі лорда Бейліша, використовуючи колишні заклади Мізинця як місця для зустрічей.
Хтось міг би подумати, що відсутність підступного майстра-над-монетою та втеча простуватого, садистичного принца Джоффрі принесли лише користь пошарпаній державі, але як виявилось, іронія тут була недоречна, адже лідери Вестеросу досі плекали наміри перетворити країну на палаючий вогнем хаос, над чим Варис так важко працював, щоб уникнути цього. Нед Старк проголосив королівських дітей байстрюками Серсеї та Джеймі. Серсея у вибуху нестримної люті наказала стяти голову захиснику Півночі, великі лорди з половини королівств почали заколот проти Залізного Трону...
Я вже іноді жалкую, що хлопець не залишився і не сів на той трон, він часто так думав похмуро в ті дні. Якщо його успіх в Браавосі про щось і говорить, та це проте, що він має кращу голову на плечах, аніж вважалось.
Варис відкинув ту думку, продовжуючи рух. Лити сльози про втрачені можливості та мріяти про а-що-якби... це не допоможе. З чи без мандрівного принца, та гра престолів продовжувалась, і Варис мав намір продовжити гру, переосмисливши плани, якщо справді бажав витягнути державу з того нужника, куди її зараз з головою заштовхала шляхта.
Заради блага держави, подумав він, Завжди заради блага держави.