Гаррі, сука, Поттер. (Віковій ценз 18+)
Ремарка 1: усі права на канонних персонажів etc — J.K. Rowling;
не канонних: залишаю за собою.
Ремарка 2: якісь "дивні" люди щось там навигадували в правилах української мови, якусь хуйню. Для них особисто: я буду писати власні назви так, як промовляється в мові-оригіналу: Хагрід, а не гагрід, не гугрід, не хугрід... аааа... а якщо хтось не розуміє чому, то уявіть собі, своє ім'я спотвореним в іншій країні. Цікаво? Отож.
Ремарка 3: віковій ценз 18+ років. Буде усе, і сленг, і секс і кров... тому дітям не давати це читати!
Ремарка 4: фанфіки які повністю копіюють канон мене вже задовбали, тому і сюжет і взагалі усе може бути змінено. Це не канон :)
Ремарка 5: багато тексту буде написано з ноута без української розкладки, тому помилки будуть...
приємного ;)
Глава 1. Мій пиздюк
- Гей, пиздюк, йди-но сюди, - бас Вернона Д'Урслі пролунав на весь будинок №4, що був розташований на Літтл Прайвіт Драйв в одному з передмість Лондона.
І тут, треба зробити маленький відступ і трошки розповісти про історію родини Д'Урслі. Якщо бути відвертим, то оригінальне прізвище Вернона було Урслі. Урслі були виходцями з української родини кріпаків з єврейським корінням, та і самє прізвище вони отримали, бо жили в селі Рслі, десь на Черкащині. І ось десь біля 1917 року, Панас Урслі спромігся вдало виторгувати у відступаючих солдат декілька сундуків зі скарбом, яким викупив себе та сім'ю з кріпацтва та усі вони спромоглись втекти до Франціі. Бо його жінка, Маланка, мріяла побачити Парижу. А вже у Франції, Панас зрозумів, що з таки прізвищем тут багато не зловиш, й додав до нього літеру Д. Отак українці Урслі стали французами Д'Урслі. Жили собі вони тихенько, та працювали, відкладали, і тут один із їх знайомих розповів їм, що біля Лондону йдуть застройки нових містечок, де можна задешево купити дім, та й роботи валом. Отак у 1933 році французи Д'урслі стали англійцями. І досить вчасно, якщо згадати, хто прийшов до влади у Німечччині...
і ось уже онук Панаса — Вернидуб, або Вернон англійською, спромігся в 1991 році мати свою компанію, хоч і маленьку, свій будинок, та родину, що складалася з його дружини — Пелагеї, або Петуньї англійською, його сина Данила, або Дадлі англійською та пиздюка, тобто племінника Гаррі, якого ім підкинули під двері у 1982 році.
Так от, тільки но крик Вернона пролунав на весь будинок, як Петунія, вже встигла посварити його:
- Ну я ж прохала, хоч вдома без матюків, - але обійняла чоловіка, який щойно зайшов в будинок з роботи.
- Я тут вуйко, - малий Гаррі вже стояв поруч, по стійці смирно. Вернон свого часу, встиг відслужити в морській пехоті Королівського Флоту аж сержантом, тому хлопців він муштрував.
- Ось тобі листа принесли, сукаблять...
а Гаррі дивився на листа, зі школи чаклунства "Хогвардс"
Треба сказати, що пиздюком Гаррі став після того, як своїм дитячим магічним викидом втрощив увесь перший поверх будинку Вернона, а до цього він був "шкет №2". до свого сина Дадлі, Вернон відносився майже так само, з невеликою похибкою на те, що від був старший за Гаррі. Зараз Дадлі відкликався на нік Бугай, та й дійсно, він був як би не в два рази більшим за пиздюка.
- Гаррі, нам треба поговорити, - тітка Туні, взяла Вернона під руку та махнула другою рукою на стільці навпроти, - Дадлі, йди сюди теж, не хочу розповідати кілька разів.
Хлопці вмостилися на стільцях, лист в руках у Гаррі трошки коливався.
- По перше, хочу вибачитися перед вами, ми вам брехали щодо родини Гаррі.
- Що? - Гаррі вперся поглядом в тітку, про що ви кажите?
Петунія сумно видихнула и продовжила: - моя сестра Ліліянна зі своїм чоловіком Джейме загинули при терористичному акті, захищаючи тебе.
- Ви казали, що вони планували емігрувати до США та загибли на Тітаніку!
- Сказати правду, кузен, - спокійно промовив Дадлі, - ти хочаб поцікавився коли той Титанік відплив до США... твої батьки ще не народилися!
Д'Урслі вилупилися на свого сина з подивом, він рідко демонстрував роботу мозку, граючи образ велетня-дурня.
- оце ти Бугай, даєш — здивовано видав Вернон, - така дедукція.
- Так Гаррі, вони ніколи не були на Титаніку, іх було жорстоко вбито в сусідньому містечку. Пам'ятаєш, ми їздили туди, котли ти ще не вмів читати, клали квіти на їх могили...
Поттер підвівся на ноги й підійшов до вікна...
- Та це не все, - додав Вернон, - пиздюк — ти чаклун.
І тут вже вдавився не тільки Гаррі, а й Дадлі.
.