Вона зателефонувала десь опівночі і зі сміхом попросила забрати їх з клубу. Кого саме "їх", Усагі не уточнювала, але Мамору гадав, що це натовп її галасливих подруг. Він дуже здивувався, коли на заднє сидіння усівся набридливий прибулець.
Сейя вдарився головою, коли сідав, і Усагі почала сміятися.
- Сейя дуже просив йому допомогти доїхати додому.
- Він був на вечірці з вами?
- Звичайно! - Усагі збуджено змахнула та руками. - Він врятував мене від того жахливого стриптизера! Тому тобі треба дякувати, що я досі не втратила цноту, коханий, саме йому!
Мамору посміхнувся. Обидва пасажири були п'яні та веселі.
- І саме тому ви так напилися?
- Я не напивався! - Із заднього сидіння гикнув Сейя.
- Так так, я бачу, - з п'яними краще не сперечатися, це Мамору знав точно.
- Ми святкували мої останні дні незаміжньою дівчиною, Мамору. Таке буває раз у житті!
- Та добре, добре.
Мамору відчуває алкоголь у повітрі і цей запах лоскоче йому носа.
- Дякую, Сейя.
Він дивиться на прибульця у дзеркальце заднього виду. Сейя ловить його погляд і салютує двома пальцями. Очі у відображенні блищать, наче світяться, і Мамору насилу відвертає погляд назад на дорогу.
- І все ж не треба було так сильно напиватись.
- Я не п'яний! - Сейя чіпляється за спинку водієвого крісла, але на черговому повороті його заносить і він ледве не валиться на сидіння.
Усагі сміється і повертається до Сейї, який вже встиг піднятися.
- Ти ж казав, що алкоголь на тебе не діє!
- Так він і не діє.
Мамору не бачить, як Сейя дивиться в очі Усагі. Він не помітив, як почервоніли її щічки і як швидко вона відвернулась.
Автівка зупиняється. Усагі нахиляється і торкається губами щоки Мамору, потім маше долоньою Сейї і виходить з машини.
- Ведіть себе чемно, хлопці, - вона весело підмигує обом і непевною ходою прямує до оселі батьків.
Сейя дивиться, як Мамору уважно слідкує за стрункою фігуркою дівчини, і переводить погляд на Усагі саме тоді, як та повертається. Їх погляди зустрічаються. І зараз Сейя готов поклястися, що її очі блищать не від алкоголю та веселощів.
- Куди тебе відвезти?
- До центру.
- Продовжуватимеш вечірку?
- Ні.
Остання відповідь прибульця прозвучала занадто крижаною для такого теплого вечора, яким здавався той для Мамору. Тож він вже мовчки завів машину і рушив.
Сейя також мовчав. У дзеркало, маленьке прямокутне, Мамору бачив, як вогні нічного Токіо виблискують у волоссі прибульця та кладуть тіні на його обличчя, роблячи нереально вродливим.
Він переводив погляд на дорогу, але його очі, наче своєю власною волею, поверталися до відображення хлопця на задньому сидінні.
- Чому б тобі не зупинитись, щоб краще мене роздивитися?
- Що? - Мамору не чекав, що Сейя заговорить.
Він не встиг загальмувати на світлофорі і під галасне бібікання інших машин ледве не врізався в стовпа.
Далі він поїхав дуже повільно, переводячи подих. Від адреналіну гуркотіло у вухах.
- Зупини! Я не хочу, щоб Лялечка гадала, що втратила тебе у аварії через мене.
Мамору посміхнувся і міцніше стиснув руля.
- Але ж ми ще не доїхали до центру.
- Тоді їдь обережніше.
- Добре, - Мамору ще раз посміхнувся з надією розрядити обстановку.
Менше ніж за тиждень на нього чекало весілля з Усагі. Ніхто і ніщо не могло зіпсувати його настрій і зруйнувати впевненість в їх особистому "Довго і щасливо". Навіть цей п'яненький прибулець, що постійно вештався біля Усагі. Навіть він.
Сейя раптом засміявся. Кашеміровий, м'який та породжуючий бажання доєднатися, сміх. Мамору так не вмів.
- Ти дійсно впевнений у ваших з Лялечкою відносинах?
Мамору проковтнув вдруге за цей дивний вечір прізвисько своєї нареченої від Сейї.
- Так. Я найщасливіший з чоловіків.
До центру залишалося їхати менше десяти хвилин.
- Ти вважаєш, що вона вийде за тебе, бо кохає тебе?
- Звісно, Усагі мріє про шлюб зі мною вже давно.
Мамору намагався не піддаватися роздратуванню, що мимоволі народжуввллсь всередині від таких питань. Питань від Сейї. Його ідеальний світ і майбутнє неможливо було похитнути. Так вважав Мамору і хотів надалі вважати.
- І тобі ніколи не спадало на думку, що в неї не має іншого вибору?
- Не розумію про що ти.
Сейя засміявся знову, неголосно та доволі близько до вуха Мамору.
- Прекрасно розумієш.
- Сейя, я розумію, що тобі нестерпно боляче, через те, що дівчина обрала не тебе, але це не привід сганяти свій поганий настрій на мені.
- Ти майже влучив, Мамору. Майже правий.
Мамору посміхнувся і подивився на Сейю в дзеркало. Очі прибульця, кумира мільйонів, ті, що ледве не вкрали сердце його нареченої, палали вогнем перемоги. Це зовсім не в'язалося із ситуацією.
- В чому ж я помиляюсь?
- У тої дівчини ніколи не було права обирати. Але, якщо б вона його мала, ти справді віриш, що вона залишилася б з тобою?
- Що ти хочеш цим довести? - Мамору зупинив автівку та подивився на Сейю вже без посмішки. Це все дратувало і псувало йому настрій.
- Я знаю про вашу дочку, через яку ви маєте бути разом, знаю, про порятунок вашої планети, яку ви врятуєте вдвох, про місто майбутнього, де є королева та король, - Сейя відкинувся на спинку сидіння та заклав руки за голову. На його губах грала посмішка, але погляд був крижаним. - Але ж достатньо лише уявити, що цього всього немає, і ваші відносини розіб'ються.
- Тобі неможна пиячити. Ти мені завжди здавався гарним хлопцем, справжнім другом для Усагі. Думаю, що завтра, як протверезієш, тобі буде соромно за такі слова.
Сейя слухав Мамору і його посмішка ставала ширшою.
- Але не це зараз головне, Мамору. І ти або справжній дурень, або на стільки звик жити казкою, що не помічаєш очевидних речей.
- Я не дозволю мене ображати. Сейя, виходь негайно!
- І чому ти хочеш бачити лише оболонку того, за чим ховається насправді важливе?
Сейя з нудьгою подивився у вікно і підвівся, наче збираючись виходити. Але у наступну секунду він стрімко обхопив Мамору за шию, притиснувши його до спинки водійського крісла. Крісло жалісно зарипіло і нахилилося назад. Мамору ухопився за чужу руку, лишаючу його рухомості, але не зміг посунути ні на міліметр зі своєї шиї.
- Не бійся. Я не вб'ю тебе. Але твоя наївність мене дістала. І ти вислухаєш мене. Подобається це тобі чи ні.
Мамору не бачив Сейю, але голос був дуже близько. І від нього у Мамору бігли мурашки по шкірі. Він спробував повернути голову, щоб хоча б бачити прибульця, але марно.
- Якщо я побачу на її обличчі сльози і це буде через тебе, то вибач, але мені буде всерівно на вашу планету та дочку, чи там щось іще. І, дарма ти мене не слухав уважно, дурник, - Сейя залоскотав подихом мокру від поту скроню Мамору. - Бо тоді б ти замислився над тим, що ця клята ситуація лишила вибору і тебе. Але тобі зручніше жити в казці з рожевими окулярами.
Мамору смикнув ногами, та зробив ще одну спробу звільнитися. Він захрипів:
- Відпусти!..
Пальці Сейї здавалися стальними і Мамору вже почав охоплювати липкий та огидний страх.
- Я відпущу. Але тобі треба ще знати одну річ.
Сейя витягнув руку і налаштував дзеркальце так, щоб бачити в ньому Мамору, і щоб той бачив його.
- Я не пь'янію від земного алкоголю, - сказав він, дивлячись у перелякані очі земного принца, та відпустив його.
Коли Мамору підвівся з шалено стукаючим сердцем та вилетів з машини, відразу як ляснули задні дверці його авто, то поряд вже не було нікого. Його долоні стиснулись у кулаки, а шия ще відчувала натиск залізного обхвату.