(Divination)
Злива. Насправді буря.
Галони темної води падали з, майже, чорного неба безперервним постійним не зменшуваним потоком.
Ніби прагнучи очистити саму землю.
У густому лісі ельфійського племені Рюмюла, віддаленої від села, хатинці ворожки, зібрався невеликий натовп. Керівник племені, керівник захисту священного дерева за сумісництвом новоявлений батько, кілька старійшин, і мати з немовлям.
Купа вологих плащів були розвішані на гачках біля входу.
Немовля лежало у згортках тканин, блакитними очима уважно розглядаючи павука, тетраедр, зв'язаний з гілля дерева, нагорі. Світле блондинисте волосся копицею стирчало з під послабленого "каптурка".
Яскрава блискавка на мить освітила все білим, засліпивши дорослих. Одразу за цим роздався оглушливий грім. Дитина заплакала. Мати швидко почала її колисати приспівуючи.
Сьогодні у їхньому селі ніхто не спав.
Ворожка закінчила справи, запалила пару сильно пахучих трав і пішла до мати.
Ельфійка, не охоче, передала дитину. Очі тривожно звузилися, чоло незадоволено насупилося, руки сипалися в незнані куди їх подіти. Батько підійшов пропонуючи мовчазну підтримку.
Немовля тільки-но потрапило у руки ворожки одразу заспокоїлось уважно розглядаючи нове обличчя, що тепер потрапило у її поле зору.
Жінка обережно поклала дитину на стіл, головою до свого тілу. Остаточно розв'язала пелюшки дозволяючи їй рухатися, але все ще залишаючи тільце покритим.
Спостерігачі потягнулися до кутка щоб не заважати ритуалу. Батько обережно повів дружину. Жінка, здається, не збиралися самостійно відходити від дитини далі.
Блискавка та грім знову один за одним засліпили та оглушили кімнату.
Ані дитина, ані ворожка на це не зреагували.
Або пісок, або земля посипалося з рук жінки на тіло дитини оминаючи голову. Пару маленьких пучків ще свіжих трав також пригорнули до тулубу. Пушки квітучої верби викликали у немовля веселу усмішку. Останнім етапом зверху полили теплим відваром трав.
Великі руки ворожки обережно були покладені на обличчя дитини. Немовля заплющило очі та миттю заснуло.
Ще одна блискавка з громом ознаменували початок обряду.
Крізь хмари, крізь зелень вона бачила.
Вона бачила дівчинку яка не ладнала з луком.
Вона бачила дорослу дівчинку що вивчала з батьком мистецтво меча.
Вона бачила звичайний патруль. Вона чула обговорення вдалого вбивства огидних звіролюдей.
Вона бачила молодого підлітка. Вода - її дзеркало. Вона втекла.
Вона бачила величезний мур, башту, та дощ. Якусь із багато численних тамтешніх богинь.
Вона бачила полум'я. Дівчину із зеленими очима.
Вона бачила вогонь. Вона бачила вибухи. Вона бачила кров.
Вона бачила повільну боротьбу.
Вона бачила місію.
Вона бачила катастрофу.
Після цього.
Хрестовий похід.
Невдалий замах.
Нові подруги та місто для життя. Нова мати.
Величезну прірву відчаю із постійними нічними жахами.
Вона бачила ельфійку. За їхніми мірками все ще молоде дерево яке шторм сильно потерпав. Вона бачила ельфійку, дорослого підлітка, що не дивлячись на це продовжувала тренуватися із мечем.
Вона бачила ельфійку що вдень слухала скарги жителів.
Вона бачила янгола справедливості що прокидався вночі.
Вона бачила як ельфійка випадково побачила чисте біле полум'я невинності.
Спалах показав інше. Спалах показав юнака давнини, який все започаткував.
Спалах показав дорослу наполовину високу ельфійку що оспівала його подвиги.
Вона бачила ніж богині і перший дотик.
Вона бачила правильну пораду.
Вона бачила рятувальну місію.
Вона бачила битву із чорним.
Після цього.
Військова гра.
Монстри, що розмовляють.
У спалаху битва із золотим волоссям. У спалаху легка заздрість їй.
Продовження помсти. Та.
Білий палац.
Вона бачила молоде кохання.
Вона бачила сріблясту розвагу.
Вона бачила велику зраду.
Вона бачила ще одну військову гру.
Вона чула те, дуже доросле зізнання.
Вона бачила як срібляста розвага вперше за своє існування знайшла спокій.
Вона бачила як ельфійка вдень подруга, вночі янгол справедливості, жила своє життя.
Вона бачила як вперше була почута велика таємниця.
Вона бачила як ельфійка заспокоювала біле полум'я.
Вона бачила її особистий біль.
Вона бачила велику рішучість.
Вона бачила великий похід вниз.
Вона бачила… Вона бачила… Велику, велику чорну загрозу. Чорну загрозу всьому світу.
Спалах показав їх… Тих героїв… Минулого…
Вона бачила героїв цього часу, що кинуть йому виклик.
Вона бачила серед них ельфійку.
Вона не бачила результату.
Руки повільно покинули обличчя немовля.
Вираз ворожки був… Складним. Сповненим подивом, провидінням надією.
Перед нею лежала… Їй була показана…
Керівник племені насупився. Старійшини чекали з цікавістю. Батько занервував. Мати мало звертала на навколишнє увагу.
Немовля повільно прокидалося через величезний шум дощу.
— Рю Ліон. — Через пару хвилин сказала ворожка. — Дитину зватимуть Рю Ліон.
Так, це найкраще можливе ім'я.
Роздався голос:
— У неї все буде добре у житті? — запитала мати.
Ворожка задумалась.
— Так, — зрештою обізвалася вона.
— Вона буде поважною ельфійкою? — запитав батько.
Ворожка не здивовано сухо вигукнула:
— Вельми.
— Ви дали їй ім'я ледве не нашого племені — обізвався керівник.
— Так.
— Особливі причини?
Ворожка стихла знову задумавшись.
— Так
— Які?
— Поважні, — невдоволено відповіла та.
— То що? — звернувся керівник до батька.
— Маєте щось на думці, Керівнику?
— Не проти ідеї видати її за мого сина? Звісно більш ґрунтовна розмова буде про це коли вони виростуть, але я би почав їх знайомити змалку.
— Керівнику, — звернувся батько, — я ніяк не можу бути проти. І ми справді ще не знаємо їхніх характерів. Може вони обидва будуть як дві гори, а не як два дерева.
Ворожка відвернулася прибирати трави абсолютно збентежена. Адже сина керівника вона не бачила поряд із дитиною взагалі.
Дитина, Рю, не звертаючи уваги на дорослих невпевненими рухами схопила гілочку верби і почала собі з нею гратися. Мати трохи заспокоївшись, дивилася соколом, щоб донька не почала тягти "іграшку" до рота. Ворожка нарешті звернула на неї увагу.
— Давай-но приберемо її, — з теплою усмішкою запропонувала вона дістаючи заготовлену довбану дерев'яну ванночку і відро теплої води. Мати із радістю підхопила дитя, повільно щоб не налякати її. Зняла старі пелюшки. При спробі забрати квітучу гілочку з міцних кулачків зазнала невдачі, та лютого погляду, який тільки розсмішив її.
Сполохнула блискавка, роздався грім.
Рю злякалася і знову заплакала.
Буря, здавалося, не збиралася закінчуватися.
— Що ви справді мали на увазі коли казали батьку про "поважну ельфійку"?
Ніч вже давно ховала тропи. Світло місяця не могло пробитися через густу крону.
Але для того хто ставав ближчим до бога 6 разів, рахуючи перший, цього малого світла було із головою.
— А ти як думаєш? — відповіла ворожка.
Старший підліток, все ще молоде дерево, сиділа на колінах перед набагато старшою ворожкою. Молода учениця останньою, сильно тремтячи, спостерігала за сценою із-за столу трав. Зухвале частково фарбоване волосся "втікачки" привів молоду у справжній жах.
Сама Рю невдоволено зітхнула з виразом обличчя "Знову?" повністю ігноруючи оточення, а потім почала дивитися вдаль дійсно роздумуючи над словами.
— Я думаю, він все неправильно зрозумів.
Вона виголосила це як істину світу. Просто і безкомпромісно.
Ворожка, здається, ніяк не визнала слів підлітка, продовжувала умиротворення дивитися на неї коли…
— Ви… знали — шоковано сказала Рю.
— Знала що? — Запитала Ворожка не очікуючи такого продовження.
— Що батько неправильно зрозумів, — Рю продовжила на одному подиху. — Що я втечу з села, піду в Ораріо, буду втягнута у війну зі Злом.
— Так. — просто відповіла Ворожка.
— То… Тоді. Чому?
—
Як я тобі ворожила
Сухі верби цвіли
Як я тобі ворожила
Небо стало білим
Як я тобі ворожила
Все про тебе знала
Як я тобі ворожила
Правду не сказала
Як я тобі ворожила
Як я тобі ворожила