Все-таки шляхта — це діагноз. У цьому Тав впевнився, коли Астаріон почав отруйно вихвалювати його "велике серце" та "бажання завжди чинити правильно".

— Розбуди мозок, — порадив Тав. — Бісини працюють, торгують і покупають. Отож платять податки. А яка користь з гоблінів? Пограбували, поламали, прожерли, просерли та знову пусті кишені. Зате скрізь додалось сміття і пацюків с чумою.

— Друїди не виробляють нічого, — буркотнув ображений Астаріон. Він не для того заманював Тава на відокремлену галявину, щоб розмовляти про справи.

Але Тав бачив тільки їх. І казав:

— Тому друїдський гай — це постійний ринок збуту надлишків того, що відроблять бісині. А це усе знову податки. І відсутність необхідності роздавати за кошт казни хліб голодним, щоб уникнути бунта. Поки є торгівля, у людей багато праці, і вони купують значно більш речей, ніж шмат хліба. До того ж друїди варять і продають багато ліків і зілля. Це корисно. Неможливо мати виробництво всього потрібного в одному місце. — Тав посміхнувся. — А у Місячних Вежах, мій милий Астаріоне, є не тільки керувач усього цього безладу, у який ми потрапили, і його талісмани великої влади. Це ще торгові шляхи, ферми, багато замовлень на будівництво та все таке інше, чому зараз шкодить Тіньове Прокляття. Це все гроші на солодке життя правителя. Абсолют — дурна істота, якщо зробила ставку на гоблінів, прокляття та цейво. Вони легко доступні, ніби придорожні бур'яни, але й користи з них стільки ж.

— Та ти стратег, моє серденько, — задоволено посміхнувся Астаріон. — Це надзвичайне. Той герцог, що керував Брамою Балдура, коли я був там магістратом, такою здатністю не виблискував.

Тав, як і завжди, пропустив його лестощі повз вуха. Він думав. І це турбувало. Роздуми Тава завжди закінчувалися пригодами для дупи Астаріона, але не тими, що ведуть до насолоди.

А Тав промовив:

— Ти знав більшість законів, коли був магістратом. І після, коли полював на майбутніх рабів у нічних шинках і на веселих вулицях, не міг не дізнатися про їх зміні.

— Ти це до чого? — насторожився Астаріон.

— У якому віці людина ставала повнолітньою у Балдурі сім років тому?

— У двадцять один і тоді, і зараз.

— То як Мізора змогла укласти угоду з малоліткою? — запитав Тав. — Ця комерція недійсна.

— О, ти про це… Вона двічи дійсна. З шістнадцяти років будь-який балдуріць має право самостійно та своєвільне укласти будь-яку угоду про свою власність на суму не більш тисячі золотих монет. Душа — це власність Вілла. І людська душа безцінна, а тому, — Астаріон витончено зробив зневажливий жест, — вона не коштує взагалі нічого. Сімнадцятирічний Вілл як балдуріць міг торгувати нею скільки завгодно. Крім цього, він тоді був принцом. А його повнолітність починає діяти у шістнадцять.

— І принц, що рік як повнолітній, отримує звісточку, що десь у в місті діється злочин, але йде туди сам, без доброго гурта варти і без підкріплення, яке чекає на деяк випадок, тому що герцог кинув це місто без охорони. Але ніякого бунту оний герцог не отримав, коли їхав з міста. І розвідка герцога не стежила за злочинцями та сектантами, однак місто при цьому досі не зруйноване, навіть процвітає. Зате герцог підозро легко та швидко виженив принца. У Балдурі син герцога успадковує его титул і владу?

— Коли як… Звичайне одна династія керує три-чотири покоління, а після панівна родина змінюється через придворну змову чи черговий хвацький найманець з Полум'яних Кулаків примушує герцога оголосити його наступником в обмін на вільний виїзд дружини та дітей цього герцога з країни. Іноді герцог сам укладає угоду з найманцем, щоб той захистив його від власних діточок і після зречення від трону на користь цього найманця допомог йому безпечно поїхати до інших земель. — Розповідав це, Астаріон почав роздумі: — Ти хочеш сказати, що Алдер Вороній підставив невдалого сина, щоб одружитися та отримати нового наступника?

— Скільки дітей не отримай від нової дружини, а все одно спадкоємець Вілл. Нову дружину та її дітей це не потішить. А значіть будуть змови та інтриги.

— Це має сенс, мій улюблений друже. Але герцог досі самотній.

— Хтозна, скільки у нього позашлюбних дітей? Не сидів же він сімнадцять років без сексу.

— А зараз, — кивнув Астаріон, — він може вільно вибирати проміж байстрюками, кого визнати офіційне та оголосити наступником.

— Вілл з дрібного віку отримав виховання керівника. Це, крім манер та фехтування, ще юриспруденція, економіка, стратегія. Але він вміє тільки шаблею махати, заливатися вином і танцювати. Та й то останнє не дуже добре, — реготнув Тав. — Тобто це навички будь-якого дешевого найманця з будь-якого придорожнього шинка Фейруну. Він навіть не зміг отримати роботу молодшого товарного керівника чи глави служби безпеки при квартальному союзі торговців. Або керувати охороною купецьких обозів, як усі більш-менш здатні найманці.

— Він і не намагався це зробити, — помітив Астаріон. — Вілл хотів бути народним героєм, рятувати мешканців від чудовиськ.

— Керiвник і герой потрибни однакове, але це дуже різни людини, і для них не можна обіймати посади один одного. Але Вілл цілком провалився і як герой: без постійного керування від командира він може тільки влипнути до халепи. Вілл марній скрізь. Крім торговців віном, звісно. І це показує, що інтрига герцога мала сенс.

— Іноді ти дивуєш навіть мене, — казав Астарін. — Несподівано чути від тебе схвалення цьому вчинку.

— Герцог не викинув сина на вулицю голим, — помітив Тав. — Він відправив його на самий у те роки безпечний бік кордону, де Вілл мав постійну та непогану платню, казенну квартиру та багато вільного часу на його улюблені заняття. — Тав пальцями зобразив склянку й танці. — Цей посад занадто краще, ніж Вілл міг знайти самостійно. А як і куди Вілл по власній волі вліз, у які халепи потрапив — це не герцога провина.

— Згоден, — відповів Астаріон. — Але для чого це все?

— Мізора розраховувала, що герцог ринеться викупити душу сина, але тільки отримала непридатний товар, який ніяк не може збути з рук. Вона чимало мені заборгувала за те, що я досі не повернув до неї її мотлох. А підтримка дияволиці вельми корисна на пути до Абсолюта. Особливо коли моя інтуїція мене не підвела, і Мізора дійсно вляпалася в лайно у Місячних Вежах. Тоді вона буде змушена чимало заплатити мені за врятування. І це будуть не гроші.

— Чудовий задум, красеню, — посміхнувся Астаріон. — Я з задоволенням підтримую тебе на цьому шляху, мій улюблений володарю. А зараз ми можемо насолодиться твоєю владою інакше. — Він обійняв Тава.

— Непоганий план, — Тав так поцілував Астаріона, що у того закружилась голова.

Вечер безперечно вдався!